Журбою світ мій оповито - Петро Іліщук

Ой, доле... Горе серце розриває,
Гніздечко наше спалено навік.
А час війни назавжди залишає
Хустину чорну із намистом сліз.
Журба і сум мій світ заполонили,
У розквіті згора моє життя.
Тепло в твоїх очах я так любила,
Твої слова — мов співи солов'я.
Немов розкраяв грім стежину долі,
Родиною не сядемо за стіл.